За горою, за крутою
Мешкає миленький.
Я б полинула стрілою
До його серденька.
Я б до нього поскакала
Козулею сміло.
Прудконогим вітром мчала,
Кулею б летіла.
Вже якось би перебралась
Через тую гору.
Якби ждав мене він зараз
До свойого двору.
А той легінь чорнобривий,
Високий,статурний,
Кароокий і вродливий,
В одязі чепурний.
А той легінь кучерявий,
При козацьких вусах.
Я при ньому завмираю,
Без нього журюся.
Я без нього сохну-гину
В тузі розриваюсь...
Видно гору перелину
В коханні зізнаюсь.
Розповім свої страждання...
Я й сама красива.
Запалю його коханням.
Тай непогасимо.
Ой ти горенько крутая.
Сніговій вирує.
Все одно тебе здолаю,
Щастя завоюю!
1991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2014
автор: Юрій Прозрівший