Хотів весь світ руками обійняти
Торкнутися до всіх висот
За мить життя на радість поміняти,
Та в розпачі - бо люди скот.
Відвертість вже давно не в моді
Коли купюри визначають кайф,
і ми йдемо усупереч природі -
за мідяки запродуючи лайф...
Душі пориви замордовані суспільством
здихають в темряві забутих щирих слів
усі плюють на тебе із презирством
як тільки ти із натовпу втекти схотів.
Є рівень за який вже не сягнути
колючим дротом позакривані кордони
лише в думках під силу тим майнути
кого все рвуть в стабільності судоми...
Пасіонарії, ізгої, виродки громади
забиті власними поривами життя,
неначе слід з дешевої помади
зітруть тебе - занедбане сміття...
І ти загинеш сам - у власнім домі,
якщо не вдасться стати орієнтиром
згорять усі як грішники в Содомі
які завзято нехтували власним миром...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509641
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Турист