Навшпиньки стане дівчинка кирпата,
струни торкнеться жилава печаль.
Як підросте... то буде їй доплата
за усмішку... "на чай".
Проміж столами бігає, гойдає.
Римований її не обмине.
Вивчає мову жовтого Китаю.
Не помічає темного мене.
Я жду... Чекання марне і несвіже.
Щось статись мусить. Час у мене є.
Коли зап'ястки в кров вона поріже,
я їстиму святкове "олів'є".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509585
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Андрій Дзюба