Руслані Лижичко, співачці,
Героїні Майдану
Руслана
Серед ночі, на вольнім Майдані
Оточе́нні, мов скеля, стоять…
Оточе́нці, в залізо убрані,
Прагнуть волю в ярмо закувать…
Давить ворог в кровавім дурмані,
Скаженіє броньована рать…
Лине голос красуні Руслани –
Закликає нас гімн заспівать.
В піднебесся струмить „Ще не вмерли…“,
Підхопив рідну пісню весь край,
Забриніли в очах сльози-перли
І полинув святий водограй.
Потягнулись на заклик кияни,
Наче ріки - із сотні сторін,
Потекли на Майдан, до Руслани -
Гнівом дихав живий людоплин!
І потоки злились в океани,
Калатали, мов дзвони, серця…
А зі сцени нас кличе Руслана,
За свободу стоять до кінця…
Як під ранок орда відступила,
Загубилась десь в жаскій броні,
Слава! Слава! В світи полетіло…
Гартувалася воля в борні.
Не забудуть свобідні краяни,
Закарбують цю мить у серцях,
В душах житиме заклик Руслани,
Розквітатиме в вольних віках.
12 грудня 2013 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509564
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Микола Паламарчук