Треба уміти іти красиво.
Так, наче ти і сама щаслива,
Так, наче хмара - іще не злива,
От і усе.
Треба уміти іти із честю.
Кожному нести свій власний хрест,
Просто тепер в зовсім різні весни -
З сонцем і без.
В світі й без нас так багато злого...
Врешті-решт,
В кожній людині є частка Бога,
В кожному серці - частина неба,
Справжня любов - це простити його,
Крок уперед - це повага до себе,
Як би при тому не нили ноги
І не кричало его.
Треба уміти іти надвечір,
Коли утома зсудомить плечі
Й він засне.
Лишити хліб і з водою глечик.
Коли пече - ніхто не бреше...
Колись нарешті прийде полегшення,
Хоча б й на мить.
Поки ж нестямно болить.
Як болить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509341
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2014
автор: Sandra CurlyWurly