Здається, другом був старим учора.
А нині вже новий, та тільки – ворог
Із поспіхом напівзнайомим, ситим.
Либонь, кожух навиворіт носив ти –
Зручну для маскування одежину
(І він, де треба, м’яко так пружинив).
Та ось, нарешті, скинув, бо пригріло…
І я дивлюсь на тебе чорно-біло:
Думкам не жаль, а серце не прозріло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508807
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2014
автор: Ніна Багата