Сон зимою
Мені наснилось красне літо,
Кругом засіяна земля,
По-нашому щебечуть діти
І влада наша - не з Кремля.
Пливе замріяний Славута,
Вода, як срібне джерело,
В хустини біленькі запнуте,
В садах всміхається село.
А за селом гаї співучі,
Веселка, як вінок, цвіте,
Як козаки, дуби могучі
Чатують поле золоте.
Співаючи, ідуть з роботи
В кофтинах вишитих жінки,
А матусям летять напроти,
Як янголята, малюки.
Додому плентає отара,
Біжить молочна череда…
На небо злізла темна хмара,
Струмками полилась вода.
Узори блискавок писали
Утаємничені дива,
Боги за висями гуляли,
П`янила розум синява.
Як громовиця загриміла,
Тут я проснувсь… навкруг зима,
Морози з півночі летіли
Та студенцям кінця нема.
По радіо гула „Свобода“,
Вороже чубились пани,
Якісь без племені, без роду,
Не наші, а чужі сини.
Щось все ділили, віднімали
У відчайдушній боротьбі,
Хохлів брехнею годували,
Які везли їх на горбі.
І по-чужому розмовляли,
Бо продались за соболі,
Свої добродії дрімали
На цій беззахисній землі.
Хохли дивились і мовчали -
Надіялись на чудеса.
Мабуть часи ще не настали,
Щоб загриміли небеса.
Кругом пиячили краяни,
Каліки порали сміття,
У трясці бились наркомани,
Нема, здавалось, вороття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508317
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2014
автор: Микола Паламарчук