Асинхрон / Нове серце

Кожен  врешті,  кого  ти  тримав  у  серці,
Залишається  в  ньому  назавжди,
Вростає  у  стінку,
Скорочується  з  передсердями,
Тромбує  дугу  аорти,
Виливаючись  разом
З  пам’яттю  по  крові,
Коли  тобі  зовсім  кепсько.
Ну  що  я  можу  тобі  сказати,
Чого  я  можу  тебе  навчити?
Я  сам  ношу  у  собі  ціле  місто
Із  усіма  його  засохлими  жителями
Наче  старий  гербарій,
Приклеєний  згустками  спогадів
Уздовж  усіх  країв
Сторінок,
Звільняючи  лиш  колонтитули
І  місце  для  ремарок.
Це  місто  прокидається  зі  мною
Щодня,
І  не  засинає  зі  мною  вночі,
Асинхрон  у  наших  годинниках,
Що  далі  то  глибше  зв’язує  нас
Разом,  і  що  я  можу  йому
Протиставити,  окрім
Примирення  і  прощення.
Мені  лише  24  роки.
Мені  хочеться  нового  серця.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508231
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин