22 години до моря

М.Г.

Навіть  білі  кити  б’ючи  своїми
Синіми  плавниками
По  її  фіолетовому  серцю
Піднімаючи  в  ньому  тугу  і  спокій
Чи  хмурі  таксисти  із  вищою
Закінченою  освітою
Вивозячи  її  душу  з  Поділля
Частинками  по  валізах
І  зелених  наплічниках
І  постійно  хворі  прикордонники
Знаходячись  на  межі  між  двома
Кліматичними  поясами
Перевіряючи  її  речі
І  знаходячи  поміж  ними  лише
Білу  незаплямовану  душу
І  такого  ж  кольору  прасовані
Хлопчачі  сорочки
Ніхто  із  безіменних  і  анонімних
Службових
Не  зможе  забрати  у  неї  
Її  22  години  до  моря
Такого  ж  теплого  як
Вино  із  жовтих  кульбаб
Такого  ж  ніжного  як  невідомі  дотики
Такого  ж  солодкого
Як  переспіла  пам’ять
Часом  потрібно  приїжджати  у  
Сухопутні  міста
Щоб  відчути  як  за  внутрішньою
Стінкою  грудної  клітки
Тобі  хлюпочуть  прибої

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508133
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин