Собаки вили і сичі кричали,
Не до добра той крик, не до добра.
Невже на небо знов когось призвали?
Невже для когось знов прийшла пора?
Пугач на хаті голосив до ранку,
Та так, що серце рвалось від страху.
А вранці звістку принесла поштарка:
“Синочка забирають на війну”.
Немов у прірву враз душа упала,
Думки , у голові пливли думки...
Собаки вили і сичі кричали,
То до біди синочку, до біди.
Бо та війна, вона жалю не має:
-То ж Господи, хоч ти їх бережи!
Іди рідненький , я благословляю!
Живими повертайтеся, Сини!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508056
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2014
автор: Наталя Хаммоуда