Я вірю, що небо це істота жива.
Відбуваються з нею різні дива.
Влітку воно, як щаслива дитинка,
Щира усмішка – то біла хмаринка.
Восени воно бурхливий океан,
Вирує ніби могутній вулкан.
Хмари похмурі то кораблі
Пливуть над землею в ранковій імлі.
Вночі воно величне й непорушне,
Дуже схоже на людину, добродушне.
Душа її летить, як хмари вітром гнані,
Слід її видно на небесному екрані.
Думки її, що блискавка сліпучо-біла
Енергії повна, але не зрозуміла.
Всі перешкоди здатна розтрощити,
Щоб мрії досягти та гідно жити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507763
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2014
автор: LaraS