Коли сходяться
Всі тіні раннього смутку
Всі відтінки зібрані разом
Мов оберемок осінніх кленів - жовтаво-червоно-бурих.
Наче запрошені -
По старих листах,
Чорно-сірих фото
І милих подарункових дрібничках.
Всі сідають до столу , але
Хтось має піти -
Ні серце, ні память
Такого не витримають і вони ідуть.... з надією, що їх запросять знову - залишаючи порожніми крісла, а у вестибюлі свої візитівки .
Залишаться кілька
Самих найстаріших
Найплекованіших
Глибших
І неймовірних,
По-дитячому щирих
СПОГАДІВ
і все.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507568
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2014
автор: Ігор Сас