Прощай Капітане Сонячне Літо,
Ми довго грілись в твоєму промінні,
Та недосконалість світу,
Нищить наші надії нетлінні...
Сльозяться рясно густими дощами,
Долі - сирітки в пошуку тепла,
І за банальними здається речами,
Зненацька приходить підступна зима...
Її сателіти - людський холод,
Дурні, лукавство, брехня без меж,
В"яне хмільний раніше солод,
Відсутній сигнал із зоряних веж...
А поряд несуться пороми омани,
Де знайти ще зайвий квиток ?
Щоб забути враз про погане,
Перейти на зовсім інший виток...
Розкажи, куди нам йти,
Коли розсипано смертельний порох,
Як добратись до своєї весни,
Через безпросвітний морок ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507479
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.06.2014
автор: Мандрівник