Трасологія / Річкова течія

Доки  пагони  стиглої  плоті
Мовчки  плетуть  втіху
Довкола,
Доки  жінки  відчувають
Перепади  температури
І  річкову  течію,
Доки  туман,  який  стелиться,
Осідає  не  вище  щиколоток,
Доки  синусоїди  внутрішніх
Вибухів  залишаються
Пунктирами  й  точками,
Доки  любов  осідає  у  глотці
Льодом  і  джином,
І  тане  на  твоїх  піднебінних
Мигдаликах,
Доти  триватиме  січнева  
Порожнеча,
І  соціальна  сегрегація,
Площинний  кубізм
Як  елемент  синерезису
Твого  серця,
Перельоти  маленьких
Птахів  із  одного  човна
На  інший.
Повертаються  лише  ті,
Кого  очікуєш,
Бо  минуле  –  це  постійна
Трасологія  карданових
Осердь  на  ґрунтовому
Манжеті  твого
Теперішнього  життя,
На  простріляних  жилетах
Твоїх  спогадів,
На  внутрішній  стороні  швів
Твоїх  пульсуючих  ран.
Життя  вимірюється
Глибиною  вдиху.
Смерть  –  кількістю
Потопельників.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507332
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин