Ігри розуму безтямні,
що вбивають мозок мій.
Що йдуть вперед і вже без бою
здають позиції усі.
що були в моєму сні.
Та хай ідуть ,нехай ламають,
я вистою усі ці дні.
Я заберу з собою всі емоції дурні.
І нехай вже скажуть ті,
Собаки ці дурні,
що чекають кості зі столу
і рвуть уже підлогу,
що усе скінчилося уже .
Нема кісток і сили вже.
Хай з*їдять тепер себе.
А мене собаки проклятущі
ви забудьте пси летющі.
Бо тепер я вже не раб
це не гіпотеза .
І я не Гіпократ)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507174
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2014
автор: Влад Петров.