Остання крапелька сльози,
Скотилася, упала,
Розбивсь кришталь, моїх думок,
Тих мрій, що так чекала,
Я вірила -наша любов ,
Немов весна ,вернеться.
Це просто дмухнув вітерець.
Та він не втих, женеться!
[i]Спочатку плакала, а потім злилась,
Так ніби я отрутою упилась!
А потім стихла й стала мов німа,
Себе картала- ну, як я так могла?
Чому, пощо ,так віддано любила,
І вірила...Усе на два ділила,
А ти поклав мої чуття під ноги,
В моїй душі - зневіра і тривоги.
[/i]
Тебе зненавиділа я.
Цей гріх в душі ховала.
Більше не вірила в любов,
Брехню твою пізнала!
“”””””””””””””.......”””””””””””
[b]Без віри жити? Це не те.
Таке не може бути!
В душі кохання зацвіте!
Тебе ж вдалось забути!
І нові мрії сняться знов,
Нові думки , кохання...
Знайду тебе, моя любов!
І зникне розставання![/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506856
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: горлиця