ідемо назустріч як альпіністи з протилежних боків до свого Евересту
твоє тіло засмагле - зацілована металевим вітром симфонія диких скель
як анатомічний атлас розкреслене
артеріями падінь..
терпіння гартується відсутністю часу всередині
ширшає райдужка ока і зеленіє у мовчазній ріці світла
коли хтось мимохідь жбурляє в тебе моїм іменем ніби камінням
тобі здається що в нього гірчить у роті і кровоточать десна..
ніхто ти мені невидимий обов'язковий
ніби хвилі повітря що підтримують пташині крила
ми робим ще один крок
і зростає між нами близькість
як прірва..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506843
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: Майя Грозова