Опомятайся друже. Я молю!
Допоки ще не пізно, зупинися!
Не знищуй те, що палко я люблю.
Прошу тебе всім серцем: схаменися!
Немає в світі більшого кохання,
Як те, що змалку поросло.
Тому прошу, не причиняй страждання
Бо й так немало терену лягло.
Вона ж тебе і кормить й одягає,
Усе життя тебе так палко доглядає.
А ти тепер вбиваєш так жорстоко
Шкода… Шкода незряче твоє око.
Навіщо знищуєш безжалісно природу?
Вона ж подарувала всім свободу!
Навіщо ти усе це відбираєш?
Чому у себе оцього ти не питаєш?
Подай природі щастя жменьку,
Не смій вбивати свою неньку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506724
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Марфа муф