Маленькі записники / Імена

Твоє  кохання  –  це  така  своєрідна
Патока
Моєї  діабетичної  самосвідомості,
Куля  пам’яті  проходить  навиліт
Через  різьблені  ребра
Залишаючи  вм’ятини
На  опуклій  поверхні  серця
Заповненого  електронами.
І  зовсім  не  в  тому  річ,  що  спогади  –
Це  тиша  навколо  кімнати,
Що  оперізує  по  тобі  наче  по  встановлених
Спіну-орбіті,
А  в  тому,  що  тиша  –  насправді  голос,
Який  розбирає  тебе  на  гайки,
Який  пульсує  у  твоїх  ранах,
Періодично  неначе  жіночі  місячні.
Отак  кожен,  хто  носить  наплічник  
Із  простроченим  латексом,  
І  сірою  фарбою,
Із  вокзальними  попелом,
Із  прибережним  пилом,
Із  нічною  вологою,
І  постільним  нерівним  диханням,
Носить  у  ньому
Крішну,  
Носить  у  ньому  Шиву,
Носить  зародки  своєї
Любові,
І  маленькі  записники.
Виписуючи  у  них  одні  і  ті  ж  самі
Імена  у  хронологічному  порядку.
Виписуючи  у  них  одне  і  те  ж  саме  ім’я
Без  будь  якої  впорядкованості.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506609
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин