подаруй мені сонце на пам'ять розм'якле як дріжджеве тісто
коли не лишається іншого виходу окрім як піти
розсипається на піску розірвана нитка намиста
наших слідів..
забування як і старіння невідворотне і неминуче
спочатку стирає обличчя під кінець імена
так ніби не було жодної зустрічі
і власне не було нас..
ніч накриває повіки серветкою ніби долонями
аби захистити затишок сну від запізнилих гостей
залишимось ніким одне одному
залишимо любов нічиєю..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506352
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2014
автор: Майя Грозова