Не прирікай мене ти на самітність, -
Злітає із вуст само, де мрія в спілці.
Пізнати дай до глибини причетність,
Як душа твоя заграє на сопілці.
Згорає серце, кинуте в безцільність,
Неспинно дихає в потилицю зима.
Вкладає всяк свій зиск в тепла повинність,
Без твого, милий, я загублена, німа.
Не просто сексу прагне, а любові,
Щоб світло у грудях було постійний гість.
Щоб порухом єдиним, на пів-слові,
Розбуджене єство занурилось у млість.
19.06.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2014
автор: Валентина Ланевич