виходиш з туману, як пісня церковних дзвонів,
муштрує тебе ранкова північна свіжість,
якщо на те трапиться випадковість,
то ми зустрінемось..
чужі долоні, що гладять тобі потилицю,
схожі на квіти, що час їм відведений одну-єдину добу,
розламуєш навпіл останню хрумтячу скибочку
і вкладаєш до ніжних жіночих губ..
котиться сонце сліпучим вогняним перснем,
простягай безіменний і - одягай,
ми були з тобою заручені
ще до того, як хтось нас намалював
тремтячим пензлем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506017
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2014
автор: Майя Грозова