А кров тече рікою... Така безглузда кров
Та радо залива надії, спогади, любов
під вибухи нещадні і ризику струни
дарує всім банальну темряву труни.
Одним за одним браття стираються навік
про нього гордо скажуть - Загинув! Чоловік!
Відрадою чи стануть ті балачки пусті,
Коли я знов побачу як плачуть матері?
Усі зростили сина - тепер його нема
кого ж бо їм клянути - війна,війна,війна.
І розмовлять з синочком до скону усі дні
коли навколо будуть кладОвища сумні...
нікого не пробачать, забути важко гріх -
дитинка їх заснула ще не відчувши втіх,
Не схилиться ніколи до рідного плеча
Кого за це питати? - війна,війна, війна...
І виплаче всі сльози у вишиту хустину
на фото дивлячись щасливої родини,
у хаті глянеться - така сама,
а ехо із куточків - війна,війна,війна..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505996
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.06.2014
автор: Турист