Вона повернется…
Стоятиме тепла ніч,
І наші тіла будуть
Липнути власною
Вологою один
До одного
Та готельної білизни.
Востаннє я бачив
Її у червні
Вісім років тому
Її вирізняла фарба
Довкола очей
І власне очі
Повні такого ж
Кольору
Що й річковий
Очерет у ніч
На Івана Купала.
Відтоді той
Очерет шепоче
Зі мною минулим
Наче із іншого
Світу
Ріка
Яка пливе проти
Власної течії.
Немає нічого
Ганебного
У колишній любові
Немає нічого
Грішного
У постійній потребі
Твоєї жагучої вологи
Щемкості поміж нами
Готельної білизни
Як тонкої межі
Між сьогодні і вже
Ніколи
І все що носиш у своїй
Пам’яті завжди буде
Твоїм
Майбутнім
Бо минуле твоє
Залишається
У постелях твоїх
Колишніх
І готелях прикордонних
Міст
Вона повернеться
Вона говоритиме
Буде північ
І ніщо не матиме
Іншого значення
Як ламкий очерет
Кольору її
Очей
Ріка дотику її
Долонь
Голос її зовсім
Дорослого
Тіла
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505806
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин