Історія двох


Живу  я,  лічачи  хвилини
До  наших  зустрічей  й  прощань,  
Я  марю,  мрію  ними  –  
Між  нами  відстань.
І  цим  все  сказано.
Не  спалося  цієї  ночі…
Уривки  снів…  Світанок…  Ти…
Якби  ці  сни  були  пророчі.
Якби…
Ти  спиш.  Не  хочеться  будити.
Зібрала  нишком  речі,  поцілувала
Й  накрила  теплим  покривалом.
Пішла.  Не  хочеться  тебе  будити.

Ці  дві  години-півтори,  немов  мара,  
І  знову  підле  місто  у  тумані
Підсуне  зламаний  маршрут.
Ти  знов  далеко,  не  вперше  й  не  востаннє  
Я  тут…  
Пора,  пора  вже  прокидатись
Від  вереснево-жовтневого  сну,
Листопад  готує  красу,  красу  дощу.  

Мандарини.  Знову  віщують  свято.
Гостей  в  нас  буде  небагато,  
Лиш    ти  і  я,  і  ми  з  тобою  вдвох,
Цією  ніжною  зимою  ми  вдвох.

Шампанське  –  це  не  банально,  а  класично:
Нам  так  добре,  нам  так  звично.

Холод  приковує  до  ліжка…
-  Заходьте.  Гарячий  чай  з  лимоном?!
-  Захворіла  трішки?  
-  Захворіла  грипом  і  тобою…

Приємно  бути  хворою  й  слабкою,
Коли  з  тобою  поруч  він,  один,
Коли  з  тобою  поруч  друг.
Він.  Один.  Коханий  друг.

Іще  один  тривожний  рік  переживань,
Припливів  і  відпливів,  бажань  і  небажань,
Неспокою,  невпевненості  у  вчинках,
Із  докорами  совісті,  без  сну  і  відпочинку.

-  Посміхнись,  ти  сильна  духом!
І  посміхаєшся,  бо  любиш,
Посміхаєшся,  бо  віриш  і  добре  знаєш,
Хто  шепоче  це  тобі  на  вухо.
І  підбадьорююсь,  цілую  і  прощаюсь,
Іду  вперед,  бо  знаю  –  повернусь!
-  Люблю,  –  це  слово  промовляю.
-  Я  втратити  тебе  боюсь,  Коханий!

Знов  ніч  з  думками  наодинці.
Я  не  сама  –  із  фото  у  руці,
З  твоїм  цілунком  на  щоці,
Із  думкою  про  тебе  в  серці.
-  Добраніч,  -  шепоче  вітер  за  вікном.
-  Спи  спокійно,  медовим  сном…
Медовим  сном.  Я  стережу  твій  сон,
Я  за  вікном,  я  за  вікном…
Засинаю…
Безмежний  водний  простір  –  океан!
Великий  суходіл  –  земля  обітована!
Ці  дві  стихії  поєднались
В  одне  єство,  в  одне  життя
Й  створили  світ,
Мене  й  тебе…
Вода  й  земля.

Туманний  ранок.  Спокій.  Сум.
Встаю  претихо,  не  хочеться  будити.
Узяв  за  руку.
–  Не  йди,  без  тебе  не  засну,
Не  їдь  сьогодні…  Схилила  голову,  мовчу.
-  І  я  без  тебе  також  не  засну,
Ніколи  більше  у  житті  без  тебе  не  засну!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505431
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2014
автор: Марина Цуркан