І от фінал.
Дійшов до висновку мій розум,
І я записую думки в журнал,
А в ньому тільки проза...
Я не поет і не письменник,
І що б хто десь там не казав,
Журнал - це мій щоденник,
Якого друг подарував.
Коли немає більш нічого,
Я пишу з радісним лицем,
А того друга свого,
Малюю в ньому я взірцем.
Ніхто не знає правди,
Її лиш знаю я.
Так хочеться втекти від зради,
А де ж моя сім'я?
Та й добре, що нема.
Так легше жити в світі.
Чи з голосом, а чи німа
На ній могильні квіти.
Для мене так було завжди:
Добро і зло - це зовсім різне
Добро і зло - два полюси
Добро і зло - це дещо грізне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504968
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2014
автор: Андрій Гуцько