Колись життя здавалось надто кращим,
Цей келих не розлитих почуттів,
І та любов - одним, животворящим,
Лебідка в серці, до небес злетів.
І щирі люди усміхались більше,
Лунав ще дзвін - розбуджена весна,
А серце билось нібито ясніше,
Душа не була тиха і сумна.
Як все пройшло? Воліє розум знати,
Тремтячі руки пам'ятають все,
Хтось ранив в груди, маску не зірвати,
Вона останнє, що бодай спасе
Від туги і пролитої любові,
Несамовитих втрат і дорікань,
На жаль, з життям програли у двобої,
Від кращого - лиш ехо всіх чекань...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504855
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2014
автор: Невідомська Вікторія