На відвойованих територіях літо насправді тепліше,
Море нагадує стиглу вологу і зелень,
І коли чужі командири, говорять що майже січень,
Наші війська відчувають, що справді червень.
Будемо осідати на відвойованих нами містах,
Будемо боронити їх до закінчення жнив,
Допоки в полях залишаться тільки засмаглі тіла,
Серед минулорічної озимини.
Тривай, допоки, ніші у мушлях вторять у вухо,
Будь,
Терпи до оскоми, оскалин, тріщин в зубах,
Бо так
Народжуються перші, і навіть останні герої
Вічного смутку зими,
Перші… і останні надії, немов вороння
На дротах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504546
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин