Погожий день вселяв тепла надію,
Повірила, прилаштувала крила.
Та в пору літню сама я скнію,
Хоч доленька любов й благословила.
Чи не знала, що без любові згину?
Знесилено впаду я на землицю.
Не простерла з квітів м’яку перину,
Щоби відчути насолод дещицю.
Гієнам віддана на розшматування,
Тепло торкається грудей - не моїх.
Як же болить в душі, сльозить вигнання,
Господи, із можливих усіх доріг
Вибрав єдину ти, що прямо вела,
Щоб колобродити шалом кохання,
Якою би не була його ціна.
А я? Без кохання - йтиму я одна.
10.06.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2014
автор: Валентина Ланевич