Літній ранок.
Сонце заглядає у вікно.
Ти із просоння вибіжиш на ганок
І сон пройде як ніби не було.
Природа спить
І надзвичайна тиша навкруги,
І навіть ясен у сусіда не скрипить
Бо вітер спить, йому також не до снаги.
Ти йдеш, боїшся розбудити тишину,
Легесенько ступаєш по росі
І її свіжість проникає у душі твоєї глибину,
Купаючи з любов’ю ноги твої босі.
В такі хвилини забуваєшся про все,
І, злившись із Землею воєдино,
Раптом відчуєш, як вона енергію в тебе несе,
А ти навіть границі свої втратиш, наче й не людина.
Заплющиш очі й вітром полетиш,
Полинеш в неба синь, хмаринку приголубиш,
Себе й природу ти любов’ю збагатиш,
Що ранок вже настав усіх оповістиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504290
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2014
автор: LaraS