Зажурилась вишня в маминім саду
І стікають з ягід, крапельки дощу.
Розлетілись діти в серці самота,
У журбі на вишні мати погляда.
Все чекала діток, щоб почастувать
І просила вишню, цвіт свій зберігать.
І онуки люблять ягоди смачні,
А прийдеться їсти мабіть їй самій.
Та чи зможе ненька, буде виглядать,
Ще не треба вишням рано опадать.
Може вже пороблять справи всі свої
І скуштують з вишні ягоди смачні.
___________________________
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2014
автор: Зоя Журавка