Квітами...
гуляє вітер.
Росами вмиває ранок.
Сльози вечірні витер.
Тумани...
настав світанок.
Дуби стоять, титанами,
Твердо й непорушно.
Неначе вкриті ранами,
Мов бились відчайдушно.
Картини малює хмарами
Небо на власнім тілі,
А море своїми чарами
Багатшає...
в чужім ділі.
Туман відверто грається,
Ховає далекі обрії.
І все так забувається -
Минуле...
вчорашнє...
пройдене...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504223
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2014
автор: Otmyna Oknezhka