Помирати як мінімум тричі

Народження  –  врешті,  уже
Початок  кінця,
Холодна  зима  ховає
У  тиші  сліди,
Чорна  фарба  довкола  очей,
Подих  її  лиця,
Такий  же  невчасний  як
Березневі  сніги.

Кожен,  хто  повертає,
Не  знає  сезонів
Й  дощів,
Ховає  у  хустку
Наперстки,
Червоні  немов
Хрести,
Шкіра,  суха,
Навіть  черства,
Огортає  немов  сувій,
Поламані  ребра,
Що  важко  в  собі
Нести.

Будеш  приходити
Наче  на  месу
Ра,
Тихо  молитись
Східнослов’яським
Святим,
Вибираючи  з  себе
Спокуту,
Фіолетову  мов
Журба,
Помирати  як  мінімум
Тричі,
І  народжуватись  
Поміж  тим.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504210
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин