Чужі голоси
Осідають у винному
Погребі
Вогкою сув’яззю
Малиновим
Гнітом
Гасових ламп
Між твердими стінками
Дубових
Бочок вразливого
Серця і чистої
Совісті.
Кожна душа
Насправді
Настільки прозора,
Що нагадує море.
І тільки у коханні
Своєму
Віддає терпким
Глодом
І диким медом.
Стебла польового
Цвіту і житніх
Зерен
Вростають
У закохані серця
Як в мінарети
Молочного
Неба,
І тільки гіркий полин
Минулого кохання
Залишається осадом
На дощатому
Піднебінні,
Запаленій глотці,
Скарлатинових
Мигдалинах.
Доки зима
Мине,
І поламана крига,
Крихка,
Як свідомість
Недоторканної
Любові,
Рушить
За течією
Уздовж
Своїх
Сагітальних
Кривих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504139
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин