Чужі голоси

Чужі  голоси
Осідають  у  винному
Погребі
Вогкою  сув’яззю
Малиновим
Гнітом
Гасових  ламп
Між  твердими  стінками
Дубових
Бочок  вразливого
Серця  і  чистої
Совісті.
Кожна  душа
Насправді
Настільки  прозора,
Що  нагадує  море.
І  тільки  у  коханні  
Своєму
Віддає  терпким
Глодом
І  диким  медом.
Стебла  польового
Цвіту  і  житніх
Зерен
Вростають
У  закохані  серця
Як  в  мінарети
Молочного
Неба,
І  тільки  гіркий  полин
Минулого  кохання
Залишається  осадом
На  дощатому
Піднебінні,
Запаленій  глотці,
Скарлатинових
Мигдалинах.
Доки  зима
Мине,
І  поламана  крига,
Крихка,  
Як  свідомість
Недоторканної
Любові,
Рушить
За  течією
Уздовж
Своїх
Сагітальних  
Кривих.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504139
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин