Старенький тин, хатина біла,
Ось тут жила бабуся мила,
Що колискової співала.
А скільки знала! Скільки знала...
Про принців, королів,
Про вовків і зайців,
Про диво-квітку за морями,
Про райські яблука, про чари,
Про Матір Божу говорила
І про війну сльозу росила,
Чому так рано посивіла?
Намисто завжди ти носила
І мала очі сині-сині,
Як два озерця доброти
В моєму серці ти завжди.
Ти мала руки, що все вміли,
Трудилась завжди без упину.
Той запах хліба, що з печі,
Ніколи не забуду, ні.
Ти вчила пироги ліпити,
Святкову пасочку місити.
Ти просто вчила жити,
Людей усіх любити,
Всміхатись сонцю і дощу.
Твою любов життям несу.
Не падать духом, мати крила
Мене, бабусенько, ти вчила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2014
автор: Зоя Журавка