Будемо кохатись на якійсь
Станції
Якогось вокзалу
В невідомому нам місті.
Власне юність для того
І створена, щоб
Сіяти вічне.
Любов – це не секс
Довжиною у ніч,
Любов – це спільна втома
Опісля нього довжиною
В усе життя.
Ночі холонуть,
Наче риба
У прибережному
Мулі ледь виблискуючи
Плавником,
Наче місячним сяйвом,
Скидуючись на воді,
Наче перші юнацькі
Спроби.
Кохання навчить усіх
Нас
Говорити відверто,
Втрата – істину,
Час – лаконічно.
Допоки кулі
І душі померлих
Птахів
Повернуть за обрію
Минулорічної
Ще
Зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503645
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин