Я звужую поле бажань,
Розширюю коло думок,
Жарини гашу сподівань,
А мрії саджу під замок.
Скорочений простір для дій,
І обмаль лишилось часу,
І замах чомусь замалий,
Й нема чим склепати косу.
Зате відчуття на межі,
Та й мудрість невпинно росте,
Що діяти, знають мечі,
Життя – завдання не просте.
Зате за плечима стоїть
Архангел як жар золотий.
Зате з верховіття летить
Нестримане листя подій.
На Заході сонце як жар,
Записана рима вірша
І серце готове до кар,
Вже можна і не поспішать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503391
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.06.2014
автор: Мірошник Володимир