а в самотності очі великі совині і кошачий зір
котить ніч смугасто-нафтові хвилі
те що розквітало всередині ніби білий жасмін
відтепер кривавою свастикою пломеніє..
чорний прапор волосся на знак жалоби
симфонічна оркестра серця не весільним а траурним маршем
врятувати нашу любов було невдалою спробою -
вона як останній єврей задихнулась у газенвагені..
ти так хотів аби я стала жорстокою
от тільки таким жінкам не потрібен жоден
залишається тільки тяжка і тверда наче камінь ненависть
коли квіти ніжності розчавлюють чоботом..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502895
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2014
автор: Майя Грозова