Сприймай мене такою, як я є,
Заглиблену у себе, в тебе.
Господь любов не просто так дає,
Що душу живить надщесерце.
За ширмою світ нових відчуттів
Ллє світло у прорізах всує.
Туди Господь нам двері відхилив,
Хоч не все небо голубіє.
Буває, рясно задощить слізьми:
Для роздумів, для порівняння.
Серце моє до себе прихили,
Засяю враз, мов зірка рання.
31.05.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2014
автор: Валентина Ланевич