Погано, що немає правди
А може десь вона і є
Скажіть же мені люди Бога ради
Хто правду цю рікою п’є.
Із автоматом вперевіс
Я правду ту в Афгані ніс
Ми не стріляли як попало
Мале хлоп’я нам не давало.
Бо дуже їсти наш малюк хотів
І ми давали,хто галети,хто хлібець
І мріяли, щоб швидше цій війні
Прийшов кінець.
Хто вийшов цілим із біди
Той правду хоче бачити завжди
В усьому і в великому й в малому
Шукаєм правду ми,не дивлячись на втому.
І я і мої друзі знаєм
Що правди чорної і білої немає
Одна на світі має правда бути
З якою люди совість не змогли б забути.
Я закликаю і благаю всіх
Борімося за правду через сльози й сміх
Хай краще пізно ніж ніколи
Засяє наша Правда в нас довколо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502268
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2014
автор: Микола Ханик