Неможливо повірить - останній дзвінок!
Він і справді для нас вже останній,
І на полі своїх із життя сторінок
Ми напишем про наше зростання.
Тільки вчора, здається, був перший урок,
Наше свято, де в дзвоник дзвонила,
Не дістати всіх знань, не украсти зірок,
І загадка навчання п'янила.
Пролетіли роки, так говорять серця,
Так шепоче здивована мама,
Від початку дитинства до краю й кінця -
Ця дорога закінчена нами.
Мій останній дзвінок - ніби пісня життя,
Ніби там всі одинадцять років.
Кличе шлях незнайомий іти в майбуття,
Вже чекають нас тисячі кроків.
Прощавай, рідна школо, найкраща пора,
Ми назавжди з твоєю любов'ю,
Та нестримна й гучна у роках дітвора,
Що всі дзвоники була з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501888
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2014
автор: Невідомська Вікторія