Я п'ю з твоїх долонь світанки,
прозоро-чисті , невагомі ,
зоря ж ранкова невблаганно
з вікна відсовує фіранки .
Заплакала , холодні роси
зі співчуттям на землю впали ,
мій сон хотіла упіймати ,
щоб не боліло ,не страждала .
Залишити його хотіла ,
та крила вже в вікні тріпочуть ,
і подмухом легким фіранка
розлуку довгу нам пророчить .
Зоря ранкова зайнялася ,
мені даруючи розраду ,
бо ніч прийде й новим світанком
у сон мій лагідно загляне .
21.05.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501473
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Іванюк Ірина