Далеко у горах, десь між небом і землею, стоїть на пухнастих хмарах гарний та затишний будиночок. На подвір’ї дрімають овечки-зорі, ввечері пастух-місяць виганяє їх пастись на шовкові трави неба. За рогом будиночку живе ясне сонечко. Щоранку воно приходить до небесної криниці вмитися, водиці напитися, з веселкою погомоніти. Тоді сідає на ґанку, і розчісує свої промені-промінчики, а з них висипаються на траву перлинки-роси. Вітерець щодня стукає легенько у шибки будиночка - будить його мешканців, і щовечора, усівшись під вікнами на лавиці, співає сестричкам-феям нову колискову. Так-так, в цьому чарівному місці у диво-будиночку живуть вісімнадцять рідних сестер, і всі вони справжнісінькі феї.
Можливо ви про них уже чули, та я тільки нагадаю їхні імена. Отож: Добрелія, Злючинда, Кмітливія, Забувалія, Майстринія, Лінивдія, Смішиночка, Плаксунія, Мудрелія, Незнайкія, Мовчилія, Щебетунія, Клопотунія, Вередилія, Помагалія, Сперечилія, Грайливія та Дивнолія. Живуть сестри майже у злагоді. Чому майже? Тому, що іноді в них все-таки виникають суперечки і навіть невеличкі сварки. Правда не на довго, хвилин десь на десть не більше. Феї швидко миряться і завжди вміють домовитись між собою.
Про всіх сестричок фей розповідати не буду, може колись іншим разом, в інших історіях. А сьогодні розкажу про одну із сестер Дивнолію. З її імені ви вже мабуть здогадалися, що ця фея дарує людям дива, та й сама завжди потрапляє у дивні історії, що трапляються майже на кожному кроці.
Рано-вранці до схід сонця, вітер стукав у віконце. Дивнилія прокинулася, потягнулася після солодкого сну й визирнула через шибку на подвір’я.
- Ти ба, овечки-зорі геть усі перемішалися, - замислено промовила сама до себе. – І великі, і малі, хто куди розбрелися по подвір’ю. Куди ж це годиться? І де лиш подівся той пастух-місяць? Ага, он він, спить собі під вербою, ледар. Мушу тепер я лад наводити із зорями-овечками, - сказала Дивнилія і вибігла на ґанок.
- Як би ж то їх так поскладати, щоб був порядок? Може їх пронумерувати, чи може імена якісь їм дати?
А треба сказати, що зорі-овечки були не тільки різні за розміром, а й мали різні кольори. Вхопила Дивнилія одну з них, і понесла ближче до ґанку, за нею й іншу, а потім ще і ще. Складала їх рядочками, щоб потім чарівною паличкою написати на них номери чи імена. Довгенько так працювала наша фея, аж трохи притомилася, і вирішила перепочити.
- Піду вип’ю склянку шоколаду, - сказала сама до себе, - а тоді продовжу. Важкеньку справу я собі знайшла, - бурмотіла фея підіймаючись сходами.
Зайшовши в будиночок Дивнилія здивовано зупинилася перед дзеркалами коридору, бо побачила якусь дивну строкату фею.
- Ой! Хто це? – вихопилося у Дивнилії. – Лишенько, та це ж я! – Знову вигукнула фея. Покрутившись перед дзеркалами то в один бік, то в інший, Дивнилія помітила, що і суконка, і черевички, і навіть її розкішне волосся стали строкатими, різнокольоровими, та ще й виблискували, мінилися й переливалися ніби північне сяйво.
- Що ж мені тепер з усім цим робити, - бідкалася фея забувши вже про втому й шоколад. Миттю кинулася до ванної кімнати і взялася відмивати різнобарвні плями, та вони – не змивалися й не відпиралися. Тоді взялася Дивнилія чаклувати. Та плями зникнувши на якусь мить, знову з’являлися на тому ж місці. Нарешті фея залишила все, як є.
- Хай так і буде, - стомлено промовила, - зрештою все це мене не псує, хоч виглядає дещо дивно, правда я й звуся Дивнилією, так, що нічого дивного, - посміхнулася сама до себе, і пішла показатися сестрам.
Ось так овечки-зорі розфарбували нашу фею за її спроби їх перемістити. Адже вони дуже ґонорові і самі знають де їх місце.
З того часу Дивнилію усі стали називати Строкатою феєю. Правда їй вдалося таки за допомогою сестри Мудрелії дати овечкам-зорям імена, але їх так багато, що усі знає тільки Мудрелія, та це вже зовсім інша історія, а ця, добігає кінця. Строката ж фея щоразу вигадує, і дарує людям нові дива, бо це її улюблене заняття.
Коли раптом із вами відбуватимуться дива – знайте, це робота Строкатої феї Дивнилії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501203
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2014
автор: Ніжність - Віталія Савченко