Синьоока моя Україно,
Батьківщини моєї розмай.
Обніми свого рідного сина,
Що летить в твій затьохканий гай.
Не моя була в томУ причина,
Завела мене доленька в даль.
Тож без тебе зростав сиротина,
Пожалій сиротину, не жаль.
Ген для хати п’янка черемшина,
Простягає гілки з майбуття.
Обнімає крилятками сина,
Наче пташка в гніздечку дитя.
Голубінь волошкового клину,
Вишиванкою гріє жита.
Біля річки пахучу ожину,
Заціловано п’ють небеса.
Зупинюся і також нап’юся,
Омочу свої спраглі вуста.
Накінець я собі признаюся,
Чужиною втомились літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501048
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.05.2014
автор: Дід Миколай