Старенька мати доньку виглядала,
ховаючись від сонця у тіньку.
Немовби-вчора,ніжно колихала,
та заплітала в перший раз косу.
Ох,скільки сліз вона в роках згубила,
а скільки мрій,в недоспаних ночах.
Все,що могла,здавалося-б,вона зробила,
аж до мозолів...на спрацьованих руках.
І перший крок - усе перед очима, -
маленькі ніжки мило дріботять.
Малює пам"ять радісні картини,
й в очах старечих сльози забринять.
Осіннє сонце поцілує їй волосся.
Старенька мати...доньку вигляда.
- "Ось вона іде?! Та ні,здалося..."
Й повільно до хатини побрела...
16.05.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2014
автор: Ruzhena