В тебе руки немов би що зв'язані,
Ти одна, та єднанням розділена,
Твоїх рани наспіх перев'язані,
А душа кровоточить прострілена.
Твої діти лиш гинуть. Безрадісно.
Чорна стрічка. А душі їх моляться,
Журавлями курличуть так жалісно,
Їм болить за усе, що тут коїться.
Ти забула, як знову сміятися,
Все плюндрують, тебе ж і захоплюють,
Ні, не впасти і не підкорятися!
Хай як очі злі сльози затоплюють.
Україно, хай біль твій розділиться,
Ми терпіли усе, і це зможемо,
Хто сказати «нерідна» осмілиться?
Тільки разом ми все переможемо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500473
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2014
автор: Невідомська Вікторія