[b][i]Я хочу зараз закричати,[/b]
Пустити, той душевний біль.
Що душу мою, він топтає,
Спокійно жити не дає.
Мені набридло жити рабом,
Мені набрид весь цей дурдом.
У нас тупий суспільний устрій,
Із мухи, робить він слона.
Хоч слава Богу, є ще люди,
Які підтримують тебе.
Вони цінять у тобі силу,
Всю силу неземного духу.
У важкий час, ми всі воюєм,
За своє щастя і життя.
Ми маєм йти до мрії долі,
Хоч важкі, незламні в нас перепони.
Змінити це, нам не під силу,
Хоч трошки свого, ми доб'ємсь.
Дай Бог, щоб кожен з смертних,
Хто дихає на білім світі,
Свого добився у житті,
Свою мету і мрію досягнув,
І жив у мудрості свій вік.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500396
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2014
автор: Viktorovich