Вона наче чорне насіння
І срібні краплі води,
Знає, де закінчуються усі береги,
Відчуває, до кого прийде
Христос,
Та чи любить вона мене,
Чи кохає хоча б когось?
Вона співає свої пісні
Усім бездомним сліпим,
Палає неначе гніт,
Сіється наче дим,
Видихає повітря жагуче
Неначе синій вогонь,
У ній є щось невірне
Сипуче,
Мов холод її долонь.
Вона триматиме всі прапори,
Вона знатиме всі імена,
Радісна, як сміх дітвори,
Повсякденна немов чума.
І дико збуджена, наче рись
Чекає здобич і лиже рани,
Ти кохала хоча б колись,
Когось по-справжньому,
Окрім мами?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500024
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин