Суворі фінали нежданої долі.
Малює уява тини та город.
Як воїн – один у широкому полі,
а думкою – вірний собі Донкіхот.
Утомлена днями, укрита ночами,
ще нібито жевріє тиха душа
у хаті, у полі за милю до ями
недузі своїй не дає відкоша.
І манять уже силуети Растреллі
за обрій життя, за поля нічиї
з юдолі печалі у теплі краї.
Пейзажі малює палітра пастелі.
Блукають романтики, як у пустелі.
Шукають себе, а знаходять її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500016
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2014
автор: I.Teрен