О, Господи, за що такий дарунок
На все життя?!
Я спрагло п”ю кохання млосний трунок
До забуття.
Промчали роки – сивина у скронях
Твоїх, моїх.
Та я і нині в твойому полоні,
Полоні втіх.
Солодких втіх жаданного єднання
І душ і тіл.
І ділимо надії і стрвждання
Усе навпіл.
І ось сьогодні вже на схилі віку
Нуртує кров.
Прийми у дар від свого чоловіка
Палку любов.
Мій ангеле, хранителю удачі,
Скарбниця мрій.
Немов юнак, молюся я і плачу
На образ твій.
1999
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2014
автор: Юрій Прозрівший